Враховуючи чисельні звернення громадян щодо на дання допомоги у вирішенні спірних питань навколо встановлення земельних сервітутів за судовими рішеннями Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомляє наступне.

Встановлення земельного сервітуту судовим рішенням має ряд переваг, серед яких обов’язковість виконання, в тому числі в примусовому порядку, остаточність та гарантованість, що передбачає прийняття сторонами до виконання саме тих умов земельно-сервітутних правовідносин, які визначені судом як органом юрисдикції

Згідно із частини 1 статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 1 статті 100 Земельного кодексу України).

Аналізуючи правовідносини, які виникають із встановлення земельних сервітутів, необхідно зазначити, що в процесі формування нових земельних ділянок, для запобігання порушення прав суміжних співвласників та дотримання правил добросусідства, варто передбачати їх вихід або примикання до шляхів сполучення, можливості приєднання до інженерних комунікацій тощо. Але на практиці не всі ділянки отримують таку можливість, що значно ускладнює, а в деяких випадках навіть унеможливлює ведення господарської діяльності або використання ділянки за її цільовим призначенням. Розповсюдженою наразі проблемою стають спори з приводу використання земельної ділянки для проїзду транспорту через сусідський двір, прогону через чужий город тварин, прокладення комунікацій через сусідню земельну ділянку.

Одним із шляхів подолання цієї проблеми, згідно частини 1 статті 100 Земельного кодексу України є можливість звернення до суду і встановлення земельного сервітуту шляхом судового рішення.

На підставі рішення суду сервітут встановлюється у тому випадку, якщо власник земельної ділянки не надає згоду на встановлення сервітуту, а іншим способом забезпечити права особи, яка зверталась за встановленням сервітуту, неможливо.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом про встановлення сервітуту, повинна довести своє порушене, заперечене чи невизнане право, підтвердити позовні вимоги належними доказами.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Постановою Пленуму «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (№5 від 07.02.2014 р.) роз’яснив, що вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється стосовно певного об’єкта і не залежить від власників цих об’єктів. Його дія зберігається в разі переходу права на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (частина 1 статті 401 Цивільного кодексу України, частина 1 статі 101 Земельного кодексу України), а в разі встановлення особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (частина 2 статті 401, пункту 6 частини 1 статті 406 Цивільного кодексу України).

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Аналіз судової практики свідчить, що більшість позовів залишається не задоволеними з наступних причин: неспроможність позивача чітко сформулювати вимоги щодо встановлення земельного сервітуту та вказати норми проходу, проїзду тощо; неможливість довести необхідність та доцільність встановлення сервітуту, а також неспроможність вибору найменш обтяжливого варіанту його встановлення.

Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції).

Наразі, рішення суду про встановлення сервітут має бути виконано особою, щодо якої воно прийнято в обов’язковому порядку.

У разі, коли особа добровільно відмовляється виконати рішення суду щодо встановлення земельного сервітуту, для виконання рішення суду у примусовому порядку Позивачу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.